Дисципліна «Екологічні ризики в судноплавстві» розроблена Марією ДАУС, доцентом кафедри «Безпека життєдіяльності, екологія та хімія» для студентів рівня підготовки «магістр» денної форми навчання галузі підготовки: 27 «Транспорт», спеціальності: 271 «Річковий та морський транспорт», спеціалізації: «Судноводіння».

Мета: сформувати знання про водні екосистеми, особливості впливу антропогенних чинників на водне середовище та його зворотну дію, екологічні ризики у судноплавстві для забезпечення готовності студента – майбутнього судноводія вирішувати професійні проблеми відповідно до екологічних вимог.

 Завдання: розширити та узагальнити професійно-екологічні знання, спрямовані на забезпечення екологічної безпеки та екологічних ризиків, підвищити кваліфікацію та навички професійної та екологічної діяльності, які виникають на перетині вимог професії та охорони навколишнього середовища, поглибити знання про впливи судноплавства та його інфраструктури на водне середовище і міжнародні та національні документи з цього приводу, застосовувати сучасні методи захисту для запобігання негативних змін природного середовища.

 У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

 знати:

- класифікацію водних екосистем за Ю. Одумом;

- головні закони та принципи екологічної безпеки;

- загальне поняття «ризику»;

- екологічні ризики забруднення гідросфери нафтою;

- технічні та технологічні аспекти екобезпеки танкерного флоту;

- екологічні ризики забруднення атмосфери;

- екологічні ризики у припортовій діяльності;

- ініціативи ІМО;

- Програми ГлоБаласт і Партнерство ГлоБаласт;

- Конвенцію про контроль суднових баластних вод і осадів та управління ними (2004);

- Стандарти управління баластними водами;

- управління ризиками пов’язаними з баластними водами;

- Порядок взаємодії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Державної екологічної інспекції України.

 вміти:

- застосовувати базові фундаментальні екологічні знання при формуванні особливого ставлення до об’єктів природи і суспільства, при утвердженні активної природоохоронної життєвої позиції;

- робити висновки щодо конкретних екологічних ситуацій при роботі на суднах та у портовій діяльності;

- оцінювати екологічну обстановку;

- визначати екологічний ризик, зони екологічного ризику на основі ймовірнісного підходу.

Курс розробив к.е.н., доцент кафедри "Технічне обслуговування і ремонт суден" Одеського національного морського університету Мартинов Лев Валеріанович

з автором курсу можно зв`язатися за електронною адресою: tors.nnimf@gmail.com, або за допомогою форуму

Рецензент курсу доцент, к.т.н., завідувач кафедри "Технічне обслуговування і ремонт суден" Одеського національного морського університету Никифоров Юрій Олександрович

Предметом курсу є комплекс технічних, організаційних, економічних методів проектування судноремонтного виробництва.

Мета дисципліни – розвиток мислення та навичок студентів в питаннях проектування виробничих підприємств.

Проектування є першою стадією інвестиційного процесу під час будь-якої виробничої діяльності. Для обґрунтування необхідності вкладання інвестицій з метою технічного переозброєння, реконструкції, розширення існуючих виробництв або нового будівництва перш за все потрібні вміння аналізувати положення справ у виробництві, що розглядається, стан основних виробничих фондів та використання виробничої потужності                  на існуючому підприємстві. Для цього необхідно вивчити основні визначення виробничої потужності судноремонтного підприємства, особливості його основних виробничих фондів у порівнянні з іншими сучасними підприємствами галузі.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

-         загальні принципи проектування виробництв;

-         методи побудови виробничої структури;

-         вимоги з охорони праці, техніки безпеки та екологічної безпеки при проектуванні виробництв;

-         методи оцінки ефективності виробничого підприємства;

вміти:

-         розраховувати виробничу програму судноремонтного підприємства;

-         розраховувати чисельність працюючих на СРЗ та у виробничому цеху;

-         на основі виробничої програми заводу відзначати суднопідйомні споруди (СПС) та їх кількість, а також потрібні судноремонтні причали;

-         відзначати параметри виробничих цехів і розміщення у них технологічного обладнання.

Робоча програма

Методичне забезпечення

Курс розробила асистент кафедри "Технічне обслуговування і ремонт суден" Одеського національного морського університету Россомаха Олена Ігорівна 

з автором курсу можно зв`язатися за електронною адресою: bubusija@gmail.com, або за допомогою форуму

Рецензент курсу доцент, к.т.н., завідувач кафедри "Технічне обслуговування і ремонт суден" Одеського національного морського університету Никифоров Юрій Олександрович

Предметом курсу «Економіка ремонту судна» є економічні відношення, що виникають між судновласником та судноремонтним підприємством  у сфері функціонування ринкових структур.

Мета дисципліни – розвиток економічно направленого мислення в питаннях визначення термінів, обсягів та місць проведення робіт з ремонту суднових корпусних конструкцій та технічних засобів при забезпеченні необхідного рівня безпеки судноплавства.

Головними завданнями дисципліни є:

- аналіз існуючих типів стратегій технічного обслуговування і ремонту системи «судно» та її елементів;

- вивчення основ теорій старіння й ризиків, як методології визначення необхідних обсягів ремонтних робіт;

- ознайомлення студентів з найбільш поширеними методами оцінки і прогнозування зміни технічного стану суднових конструкцій та технічних засобів;

- методи визначення собівартості технологічних процесів ремонту судна;

- оцінка тривалості і вартості ремонту судна;

- вивчення договору на виконання робіт з ремонту судна.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

-  загальні закономірності теорії старіння ремонтоздатних технічних систем;

-  різні стратегії технічного обслуговування і ремонту суден та їх елементів, переваги та недоліки окремих стратегій;

-  вимоги класифікаційних товариств до проектування системи нагляду за технічним станом судна в процесі експлуатації;

-  основи загальної теорії ризиків на прикладі методології формалізованої оцінки  безпеки, розробленою Міжнародною морською організацією (ММО);

-  методи оцінки і прогнозування зміни стану суднових корпусних конструкцій та технічних засобів;

-  методи ціноутворення в судноремонті;

-  економіко-правові та організаційні принципи 

судноремонту.

вміти:

- будувати графіки «старіння» технічних систем та окремих її елементів;

- проводити функціональну оцінки безпеки судна на основі даних про технічний стан окремих суднових систем та пристроїв;

- складати ремонтну відомість для конкретного судна;

- визначати тривалість та вартість судноремонтних робіт;

- готувати та аналізувати проект договору на здійснення послуг з ремонту судна.

Робоча программа навчальної дисципліни

Карта курсу

Курс розробив старший викладач кафедри "Охорона і безпека на морі" Одеського національного морського університету Пуляєв Ігор Олександрович.

Зворотний звязок:  форум новин курсу.

Рецензент: завідуючий кафедрою "Охорона і безпека на морі", професор Волошин Андрій Олександрович. 

Дистанційний курс розроблено на підставі робочої програми дисципліни "Цивільний захист" для студентів судномеханічного факультету.

Навчальна дисципліна «Цивільний захист» є нормативною дисципліною, що включається в навчальні плани як самостійна дисципліна обов’язкового вибору. Вона зберігає свою самостійність за будь-якої організаційної структури вищого навчального закладу.

Метою вивчення дисципліни є формування у студентів здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту (ЦЗ), з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.

Завдання вивчення дисципліни передбачає засвоєння студентами новітніх теорій, методів і технологій з прогнозування НС, побудови моделей їхнього розвитку, визначення рівня ризику та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на відвернення НС, захисту персоналу, населення, матеріальних та культурних цінностей в умовах НС, локалізації та ліквідації їхніх наслідків.

Освоївши програму навчальної дисципліни "Цивільний захист" спеціалісти (магістри) у відповідних напрямах підготовки, повинні бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог ЦЗ та володіти наступними головними професійними компетенціями для забезпечення реалізації вказаних завдань. 

 

Загальнокультурні компетенції:

 - вміння визначити коло своїх обов’язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань цивільного захисту;

 - знання методів та інструментарію моніторингу надзвичайних ситуацій, побудови моделей їх розвитку, оцінки їх соціально-економічних наслідків;

 - здатність приймати рішення з питань цивільного захисту в межах своїх повноважень.

Професійні компетенції:

 - проведення ідентифікації, дослідження умов виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій та забезпечення скоординованих дій щодо їх попередження на об’єктах господарювання відповідно до своїх професійних обов’язків;

 - обрання і застосування методик з прогнозування та оцінки обстановки в зоні надзвичайної ситуації, розрахунку параметрів уражаючих факторів надзвичайних ситуацій, що використовуються для прогнозування, визначення складу сил, засобів і ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій та подолання їх наслідків;

 - розробка і застосування превентивних та оперативних заходів цивільного захисту;

 - застосування новітніх досягнень в теорії та практиці ліквідації надзвичайних ситуацій та попередження їх наслідків;

 - оцінка стану готовності об’єкта господарювання, керівників, посадових осіб, спеціалістів, невоєнізованих формувань до дій в умовах загрози і виникнення надзвичайних ситуацій.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

 - основні напрями, цілі та задачі цивільного захисту населення, территорій у разі загрози і виникнення надзвичайних ситуацій;

 - роль і місце підрозділів ДСЦЗ в забезпеченні безпеки населення та територій під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

 - стратегію державної політики у сфері цивільного захисту;

 - класифікацію надзвичайних ситуацій;

 - характеристику потенційно небезпечних об’єктів на території України;

 - загальні відомості про планування цивільного захисту на особливий період та на мирний час;

 - суть моніторингу;

- методи розрахунку характеристик зон ураження (радіусів зон руйнувань) при вибухах газоповітряних сумішей у відкритому та замкнутому просторі;

- методику оцінювання хімічної обстановки;

вміти:

 - орієнтуватись у структурі державної системи цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;

 - користуватись законодавчими актами з питань цивільного захисту;

- визначати коло своїх обов’язків щодо моніторингу та прогнозування НС на ПНО, проведення ідентифікації та забезпечення ефективних дій, спрямованих на їх запобігання та мінімізацію їх наслідків;

 - визначати характеристики зон ураження при вибухах газоповітряних сумішей у відкритому та замкнутому просторі;

 - оцінювати хімічну обстановку на ОГ у разі аварій з викидом НХР;

 - оцінювати радіаційну обстановку на ОГ у разі аварій з викидом радіаційних речовин;

Методические рекомендации

 Робоча програма